В старому лісі рос великий дуб. Він був таким високим, що його гілки торкалися хмар. Під його тінню жили багато тварин: пташки, білочки, зайчики.

Одного дня маленька пташка прилетіла до дуба і сказала: "Дякую тобі за тінь у спекотний день".

Дуб відповів: "Це моя радість — допомагати іншим".

Потім прибігла білочка: "Дякую за гілки, де я можу гратися".

"Будь ласка", — сказав дуб. "Мої гілки — це ваш дім".

Зайчик додав: "А я люблю твої коріння — там завжди прохолодно".

Дуб посміхнувся (якщо дерева можуть посміхатися) і подумав: "Якщо я можу робити інших щасливими, то я сам щасливий".

Всі тварини зібралися навколо дуба і розповідали йому історії. Дуб слухав і відчував, що він не просто дерево — він частина великої родини.

І так вони жили разом: дуб давав тінь, тварини давали дружбу, і всі були щасливі.